Блог вчителя української мови і літератури та зарубіжної літератури Осадчук Анни Юріївни: Українська література 11 клас

Українська література ЗНО

ЛІТЕРАТУРНІ ТЕЧІЇ

Абстракціонізм – течія в мистецтві ХХ століття, що відгороджується від об’єктивної дійсності, цілком відмовляється відтворювати реальний світ, а створює натомість комплекс геометричних фігур або просто хаотичних ліній і фарб, що мають виражати якісь суб’єктивні внутрішні інтуїтивні відчуття художника. Цей напрям певною мірою синтезував основні тенденції таких модерністських течій, як кубізм, футуризм експресіонізм.

Акмеїзм – модерністська течія в рос. поезії 10-20-х років ХХ століття, котра разом зфутуризмом виникла як реакція на кризу символізму. Замість туманно-абстрактного світосприймання, притаманного символістам, вони стверджували мужньо ясний погляд на земне життя й закликали "сприймати світ у всій сукупності його краси та потворності".

Бароко – напрям у літературі кінця ХVІ – початку ХVІІІ століття, для якого характерні такі риси: розвиток образів і композицій, потяг до різних протиставлень, образне використання слів у переносному значенні. Прикрашування мови.

Поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди, Данила Туптала (Святий Дмитрій Ростовський).

Літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки.

Проповіді Іоаникія Гаметовського, Антона Радивиловського.

Відродження, Ренесанс- історичний період розвитку культури країн Європи в ХV- ХVІ ст.ст., коли відбувався перехід від середніх віків до нового часу. Діячів цього періоду називали ще гуманістами, бо вони захищали свободу людської думки, правомірність земного щастя, принципи людяності й широту простору для розквіту людської особистості. Доба відродження та розквіту української літератури припадає на другу половину ХVІ – першу половину ХVІІ століття. З цим періодом пов’язані імена Івана Вишенського та Герасима Смотрицького. Новим явищем того часу стає віршоване слово, з’являються твори різних жанрів: епіграми, так звані емблеми, морально-дидактичні, полемічні, історичні та панегіричні вірші тощо. У фольклорі з’являються народні думи й історичні пісні на зміну невольничим плачам.

Герметизм – модерністська течія в італійській поезії 20-40-х років ХХ століття, яка спиралася на принципи "закритого", ізольованого від світу мистецтва. Характерною настановою тут є максимальне виявлення символічних можливостей поетичного слова, що має закарбувати в собі і передати читачеві найширші контексти зовнішнього і внутрішнього світів навіть тоді, коли окреме слово подається поза звичними логічними зв’язками і прикметами реальності.

Дадаїзм – авангардистська течія, що виникла у Швейцарії за років Першої світової війни. Естетичний пошук дадаїстів живився антивоєнними й анархістськими настроями й виливався в епатажні форми вираження хаотичного стану свідомості: створювалися безглузді сполучення слів і звуків, набори випадкових предметів, псевдомалюнки, використовувалися елементи звуконаслідування, "механічного" віршування – все те, що викривало нісенітницю буття.

Екзистенціалізм – представники цієї течії зосереджують свою увагу на існуванні людини, що є особистістю, вилученою з будь-яких систем (релігійних, політичних, соціальних).

Представники: В. Підмогильний «Місто»

Експресіонізм – авангардистський напрям у мистецтві та літературі, що розвивався переважно в німецькомовних країнах в період від 1905 по 1925 рік. Провідні емоції – настрої жаху та відчаю, очікування катастрофи, пошук духовних і моральних засад буття.

У творах Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Лесь Курбас, О. Довженко

Імажинізм – нереалістична течія рубежу ХІХ – ХХ століття, у якій декларувалися естетичні принципи "чистого мистецтва" та самоцінність слова-образу.

Імпресіонізм – течія в мистецтві та літературі другої половини ХІХ – поч. ХХ століття, митці якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань, але без заглиблення в їх суть.

Представники: М. Коцюбинський, О.Кобилянська, Г. Косинка

Класицизм – літературний напрям, заснований на світогляді раціоналізму (культі розуму). В основі естетики –принцип раціоналізму та "наслідування природі". Прямолінійне протистояння добра і зла, позитивних та негативних персонажів.

Представники: Шкільні "піїтики" ХVІІІ ст., шкільна література, трагікомедія Ф. Прокоповича "Владимир". . Котляревський «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці»

Лубочна література – дешева література для масового читача, що почала з’являтися з кінця ХVІІІ ст. це здлебільшого примітивні переробки народних казок, билин, легенд, житій святих тощо.зараз, щоб висловити негативну оцінку якоїсь книжки її презирливо відносять до лубочної літератури.

Модернізм – загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століття, які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства.

Натуралізм – літературний напрям, що склався в західній літературі в останній третині ХІХ століття. Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився крізь призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем.

Представники: В. Винниченко

Неокласицизм – умовна назва для позначення тих тенденцій у поезії на межі ХІХ –ХХ століття, що брали за основу "класичну норму", яка передбачала досконалість форми і ясність поетичної мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на вічних, непроминущих засадах буття, настанову на успадкування культурної та літературної традицій, орієнтацію на кращі взірці мистецтва, створені у попередні роки. Представники: М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, Ю. Клен, П. Филипович.

Неоромантизм – назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі ХІХ – ХХ століття. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами "надлюдини", вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

Постмодернізм - напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ століття.. провідні ознаки – тотальне висміювання, гра з "чужим текстом", суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

Представники: Ю.Андрухович, О. Забужко, Є.Пашковський, Б. Жолдак, В. Ведмідь. Поети «Бу-Ба-Бу».

Просвітницький реалізм – заперечення художніх принципів романтизму

Представники: С.Васильченко, О.Кобилянська, О.Гончар, П. Загребельний, М. Стельмах, В. Винниченко, У.Самчук, М. Хвильовий, І. Багряний.

Реалізм – художній метод літератури чи мистецтва, що полягає в правдивому, історично-конкретному, об’єктивному і всебічному відтворенні життя, в типізованому розкритті індивідуальних, спільних і загальнолюдських особливостей персонажів, у вмотивуванні їхніх характерів і вчинків суспільними обставинами.

Представники: І Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, С. Руданський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний

Романтизм – напрям у літературі і мистецтві кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття, для якого характерне прикрашене, ідеальне зображення дійсності; у творах переважає героїка, мрійливість, захоплення незвіданим, таємничим; природа жива й тісно пов’язана з людиною.

Представники: Левко Боровиковський, В. Забіла, Є. Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, ранній Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Старицький.

Сентименталізм – художній метод і напрям у літературі Західної Європи й Росії ХVІІІ століття, представники якого основну увагу спрямовували на глибоке відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття та сльози над важкою долею героя.

Представники : Г. Квітка- Основ’яненко, І. Котляревський.

Символізм – літ. напрям кінця ХІХ-поч. ХХ ст. для символістів конкретний художній образ модифікується в багатозначний символ, який стає умовним знаком.

Представники: П. Тичина, Олександр Олесь, Микола Вороний

Сюрреалізм - антиреалістичний, модерністський напрям у мистецтві та літературі 20-30-х років ХХ століття на Заході, що проголосив джерелом творчості не реальну дійсність, а підсвідомі інстинкти, хворобливі марення, галюцинації та сновидіння.

Представники: Б.-І. Антонич, В. Барка, Ю. Тарновський

Футуризм – напрям у літературі й мистецтві, що виник на початку ХХ століття в Італії. Характеризується запереченням правил логіки, гармонії й синтаксису. Заперечує досягнення класичної літератури.

Представники: Михайло Семенко, Гео (Юрій) Шкурупій.

Підготовка до ЗНО. Художні засоби

Художні засоби

*Назва*	*Визначення*	*Приклад*
Епітет	Художнє означення	сизий орел, червона калина, битий шлях
Алегорія	Інакомовлення; зображення абстрактного поняття через конкретні предмети та образи.	Під алегоричним образом Бджоли в байці Г. Сковороди розуміємо людину, яка працює за покликанням і дістає від цього задоволення.
Порівняння	Художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось на нього подібним	Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну — Як пишная рожа!
Паралелізм	Паралельне зображення явищ із різних сфер життя, показ одних явищ на фоні інших, зіставлення їх переважно за ознакою дії	Розвивайся й ти, сухий дубе, — Завтра мороз буде; Убирайся, молодий козаче, — Завтра поход буде.
Оксиморон	Поєднання непоєднуваних понять	Веселий цвинтар. Рідна чужина
Метонімія	Заміна частини цілим або навпаки.	золото у вухах - золоті сережки чи сережки з золота;читати Франка — читати твори Франка; Харків вітав переможців — люди Харкова вітали переможців.
Синекдоха	Кількісна метонімія, заміна однини множиною або навпаки	Тяжко зароблена наша копійка. Полем не ішла, а бігла страшна селянська сила й топтала босими ногами буряки.
Перифраз	Усталений образний вислів	Кобзар. Чорне золото – нафта.
Гіпербола	Художнє перебільшення, яке використовується, щоб підсилити враження	Твій усміх зорі всі почули
Літота	Художнє применшення	О принесіть як не надію, то крихту рідної землі
Метафора	Приховане порівняння, побудоване на подібності або контрасті явищ, у якому слова “як”, “начебто”, “немов” відсутні, але припускаються;слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з предметом, на який вказує це слово;	"Досі сниться метелиця маю, завірюха херсонських вишень...": метелиця і завірюха — метафори, оскільки означують не прихід зими (в прямому значенні), а в переносному для посилення враження від цвітіння вишень.
Персоніфікація	Уособлення;перенесення ознак живого предмета на неживий	Сонце всміхається, дощ іде.
Риторичні питання, оклики	Посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді	Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними не лаявся!
Анафора	Єдинопочаток	Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні, Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. (М. Рильський)
Епіфори	Єдність кінцівок	— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий.— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, - Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
Градація	Своєрідне угруповання визначень або за наростанням, або за ослабленням експресивно-емоційної сили	Зросте любов моя, всякчас нова, Люблю ніжніше, мовчки, до нестями
Антитеза	Протиставлення	Так, тут це все було: і жага до вбивства і жага до любові.
Інвектива	Різке обвинувачення
Панегірик	Різке звеличення	похвальна промова на урочистих усенародних зборах
Інверсія	Порушення узвичаєного порядку слів, перестановка частин фрази.	Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив?
Алітерація	Повторення приголосних звуків	Хмари хмарять хвилі — Сумно сам я, світлий сон... Тінь там тоне, тінь там десь…
Звуконаслідування	Використання слів, зокрема й вигуків, фонетично близьких до природних звуків	А я у гай ходила по квітку ось яку а там дерева люлі і все отак зозулі ку-ку
Асонанс	Повторення голосних звуків	І день іде, і ніч іде. Не милуй мене шовково, Ясно-соколово